Я хочу подякувати Olesia Korzhenevska. Моя люба і дорога подруго — ти безкінечний двигун, я навіть не знаю на якому паливі ти працюєш? але це завжди шалено і по-доброму «божевільно». Я дякую тобі і всій команді табору 9¾ school за це прекрасне літо для наших діток. Рівка і Майя, чиї батьки зараз служать у лавах ЗСУ, завдяки вам провели прекрасне літо, де 5 днів на тиждень діти займалися творчими заняттями: акторською майстерністю, співом, танцями, фізкультурою, грали в оркестрі, куховарили, ходили на прогулянки, а кожної пятниці був chilltime на річці або в басейні. Найбільша радість для мене — це розвиток наших дітей. Майя почала з любов'ю займатися гітарою, а Рівка — відкрила для себе укулеле. Також діти перейшли на українську, вивчали історію і біографію українських письменників і видатних діячів, а також і біографії російських письменників, і тепер вони точно знають, що «хороший русский — …таких не існує просто». Думаю тепер в їх житті не буде в майбутньому питань, чи лишати музей «видатного Булгакова», пам'ятник Пушкіну, або площу Льва Толстого в нашому місті. Прекрасне літо, але все закінчується. Почався новий учбовий рік і тут запрацювала школа 9¾ school. Перша школа-коворкінг для дітей, які навчаються онлайн, мають змогу під наглядом дорослих сидіти в зумах на топчанах чи за партою, або як заманеться - головне, щоб зручно було (як в офісах гугл). У школі завжди свіжа їжа, як в ресторані, прогулянки в обід і творчі заняття у другій половині дня. Чим не мрія, сама хочу до Вас) Бажаю сил і наснаги, і низький уклін всій команді! Люблю!
Також з жовтня запуститься дитячий акторський курс з прекрасною, чуйною, професійною викладачкою Наталя Васько, яка має терпіння до підлітків і велике серце для дітей! Я вдячна за те, що надихнули наших дівчат і навчили їх читати вірші у різних акторських варіаціях. Дякую за тренажі, які ми мали нагоду передивлятися і відкривати своїх дітей заново за себе!
Тож, якщо ви маєте бажання і ваші діти також, рекомендую цей прекрасний акторський курс для дітей і школу ко-воркінг 9¾ school!

Не знаю яким би було літо Рівкі, якби не табір, який організувала Olesia Korzhenevska із чудовою професійною командою майстрів. З ранку до вечора хореографія, акторська майстерність, малювання, гра на музичних інструментах (навчання). Укулеле рано-вранці і вечорами в руках доньки. За три місяці – декілька гідно зіграних пісень вивчених із нуля. Дружба з викладачами, які закохані в те, що роблять. На концерті наприкінці літа я, черствий сухар і самопроголошений критик усіх нелюдських — найчастіше — «утренников», хотіла бути тією самою дитиною. Літо війни 2022 року було найбільш душевним для доньки. Я не вмію писати рецензії. А хотіла б. Хоча б просто, щоб зараз мені вдалося сказати так, щоб ви почули: це було неможливо і приголомшливо.

Олесю знаю особисто тому, що ми з нею виховуємо дітей з аутизмом і давно знайомі. Я дуже рада, що мій син Максим потрапив до неї у табір і провів літо в такій творчій, дружній та приємній атмосфері. Останні три роки з навчанням було дуже складно – Максим вчився онлайн, а це означає, що у дитини не було ніякої соціалізації та спілкування з однолітками. Вдома планшет і ніякого бажання щось робити, ніякого розвитку. Коли Максим потрапив у табір спочатку йому було важко адаптуватися до офлайну, бо є розклад, ніяких гаджетів, він сумував за домом, але з другого тижня у таборі він влився у графік, роззнайомився з дітьми і почав активно проводити час. Для мене було відкриття, що мій син почав малювати, танцювати і потрошки почав розмовляти українською мовою (у нас російськомовна родина). Окремо я хочу відмітити колектив табору: Олеся зібрала дуже талановиту команду, яка шукає та знаходить підхід до кожної дитини і починає з нею дружити! Зараз ми сумуємо, що літо, таке складне літо 2022, закінчилось і дуже хочемо приєднатися до шкільного коворкінгу на базі школи аудіовізуальних мистецтв 9¾, який з вересня запустила Олеся.

Коли я шукаю гуртки, секції чи школи для мого Степана, я завжди вирішую задачку з зірочкою. Він малий – йому всього сім. Він має аутизм – і значить, має особливі освітні потреби. З ним буває дуже непросто не тільки вчителям, але і батькам. Всі нові навички і вміння – це результат шаленої, кропіткої праці. Саме тому з перших днів табору я була просто ошелешена змінами у поведінці, мові та звичках малого. Дівчатам-педагогам вдалося дуже спокійно, непомітно залучити Степана до спільних занять з іншими дітьми попри те, що він був наймолодшим у таборі. Вже за кілька днів він брав участь у заняттях та активних іграх, комунікував і взаємодіяв! Я збилась з рахунку, намагаючись порахувати його «вперше» у таборі: вперше з задоволенням малював, вперше співав у хорі, вперше, попри страх гучних звуків, грав на музичних інструментах, та навіть їсти почав те, чого раніше ніколи не їв. Олесі вдалося зібрати дуже сильну команду вчителів, це – основа успіху табору. Чіткій розклад, так потрібний дітям з РАС, але при цьому легка дружня атмосфера. Фантастичний освітній простір, в який хочеться повертатися.